29 травня 2017 року у Львові відбулася конференція "Нове процесуальне законодавство - шлях до ефективності судової влади"
Від м. Львова у конференції виступали:
суддя Львівського окружного адміністративного суду Володимир Кравчук,
суддя Личаківського районного суду м. Львова Сергій Гирич,
суддя Львівського апеляційного господарского суду Максим Желик,
суддя Господарского суда Львівської області Тарас Рим.
Зокрема, суддя Тарас Рим доповідав про принцип змагальності сторін у господарскому процесі, доповідь була зосереджена на тому, що пропуск для подання доказів судом не поновляється.
Доповідь судді Максима Желика була зосереджена на тому, що суд може захистити право у спосіб, який не передбачений законом або договором, але не суперечить закону.
Сергій Гирич, суддя Личаківського районного суду м. Львова, у своїй доповіді зауважив, що новації цивільного процесу передбачають платне подання доказів, тобто забезпечення доказів, проведення експертизи, тому в цілому в таких випадках виправдане досудове врегулювання спорів за участю судді.
Почали обговорювати новації процесуальних кодексів.
Потрібно сказати, що судді повною мірою ніколи не використовували можливості процесуального закону.
Для чого-то існує підготовча стадія. У всіх можливих і неможливих толмудах розтлумачено, що, як і чому вирішується на цій стадії.
Запитайте практикуючих в суді юристів, адвокатів скільки раз вони бували на підготовчих засіданнях? Відповідь буде НУЛЬ.
А я постійно наполягаю на повноцінному проведення підготовчого засідання. По-перше, нормальний суддя задає питання, це означає, що правова проблема їм, як мінімум, переглянута та визначено ключові точки, в яких, наприклад, на даній стадії не вистачає доказів, це привід для сторін задуматися, де їх брати і яким чином.
Але у нас не використовували старі можливості Кодексу, ліплять нові і думають, що відбудуться чари).
Новації передбачають низку змін, направлених на забезпечення таких засад судочинства, як змагальність, диспозитивність та пропорційність.
Переважна більшість процесуальних повноважень суду переглянута виходячи з принципу виконання судом у цивільному та господарському
процесах виключно ролі арбітра і ніколи – слідчого. Докази, включаючи висновки експертів, подаються сторонами; суд витребовує докази і призначає експертизу лише у визначених законом випадках.
Разом з тим, принцип офіційного з'ясування обставин справи, притаманний лише Кодексу адміністративного судочинства України,
обмежено щодо позивача, який не є суб’єктом владних повноважень, правом суду витребовувати у нього лише докази стосовно наявності порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
Керуючись принципом пропорційності, суд зважує доцільність процесуальних дій порівняно із завданням судочинства, значенням справи, ціною позову, розміром судових витрат, визначає вид забезпечення позову, розмір зустрічного забезпечення, розподіляє судові витрати, визначає строки подання заяв по суті справи, вживає заходів процесуального примусу тощо.
З урахуванням принципу диспозитивності сторонам надається фактична, а не формальна свобода на будь-якій стадії судового процесу
відмовитись від позову або укласти мирову угоду, предмет якої до того ж (на відміну від чинних правил) може виходити за межі предмета спору, якщо це не порушує вимоги закону і права третіх осіб.
Нові правила юрисдикції та підсудності
Відповідно до нових правил юрисдикції та підсудності юрисдикція між загальними, господарськими та адміністративними судами
розмежовується залежно, в першу чергу, від предмета спору, а не суб’єктного складу сторін.
З метою попередження юрисдикційних спорів та "дублювання" цивільних, господарських, адміністративних справ вводиться поняття
“похідних вимог”, які в окремих випадках можуть бути об'єднані з основними, навіть, якщо окремо вони мали б розглядатися за різними правилами судочинства. Також до кодексів включено низку механізмів, які мають запобігати маніпуляціям з визначенням підсудності.
Розширення засобів доказування, дієві механізми забезпечення доказів та позову
Крім упорядкування і доопрацювання норм, що стосуються способів захисту, кодекси доповнено новелами, які, зокрема, регулюють визначення,порядок надання та дослідження електронних доказів, проведення експертизи не тільки на підставі ухвали суду, а й на замовлення учасників справи тощо.
Правила господарського процесу доповнено нормами, які дозволяють використовувати показання свідків як субсидіарне джерело доказів.
Як вже зазначалось, новими правилами цивільного і господарського видів судочинства передбачається право суду застосувати способи
забезпечення позову і доказів не тільки у спосіб, визначений законом або договором, але і в будь-який інший спосіб, який ефективно захищає порушене право позивача, якщо такий спосіб не суперечить закону.
Водночас широкі права позивача на застосування заходів забезпечення позову має збалансовувати "система стримань та противаг", яка створюється за допомогою інституту зустрічного забезпечення у різних формах, а також обов’язок відшкодування позивачем шкоди, завданої відповідачу необґрунтованим забезпеченням позову.
Спрощення та прискорення розгляду нескладних справ
Дотримання розумних строків розгляду справ, процесуальна економія та зменшення навантаження на суди мають бути досягнуті за рахунок спрощення процедури та прискорення розгляду нескладних та менш значних справ, а в передбачених законом випадках – розгляду справи без виклику сторін. У таких справах строк розгляду становить не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
У будь-якій справі (за винятком окремих категорій) сторони можуть звернутися до неформальної процедури розгляду – врегулювання спору за участю судді, за наслідками якої вони можуть або укласти мирову угоду, або продовжити судовий розгляд.
У господарському та цивільному видах судочинства запроваджується можливість стягнення неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження.
Так, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд видає судовий наказ про стягнення заборгованості з боржника.
Заява про видачу судового наказу розглядається без виклику заявника і боржника та без проведення судового засідання. Протягом 20 днів з дня видачі судового наказу боржник має право подати заяву про скасування судового наказу. Якщо боржник скористається своїм правом – суд скасовує судовий наказ, якщо ні – наказ набирає законної сили. Використання такої процедури не є обов'язковим, і заявник має право вимагати вирішити його справу в порядку позовного провадження.
Завдяки запропонованій низький ставці судового збору за подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі очікується, що наказне провадження буде здійснюватися переважно в електронній формі.
Запровадження такого порядку відповідає положенням Рекомендації No R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам
щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення функціонування правосуддя, відповідно до яких слід запровадити конкретні правила чи звід правил, які прискорюватимуть розв'язання спорів, зокрема у справах, що стосуються незаперечного права та у випадках подання позову на невеликі суми.
Процедуру наказного провадження включено і до Цивільного процесуального кодексу України. Однак правила наказного провадження в
Цивільному процесуальному кодексі України мають свої відмінності. Зокрема, в цивільному процесі не дозволяється стягнення в наказному провадженні заборгованості, яка випливає із договорів з фізичною особою, яка не є підприємцем, крім стягнення заборгованості по заробітній платі, оплаті житлово-комунальних, телекомунікаційних послуг.
Наказне провадження в цивільному судочинстві може бути застосоване для розгляду вимог про стягнення аліментів, про повернення вартості товару неналежної якості, про стягнення фізичною особою неоспорюваної заборгованості з юридичної особи або фізичної особи-підприємця.
Для менш складних справ, які не можуть бути розглянуті в процедурі наказного провадження, передбачений розгляд у порядку спрощеного позовного провадження. Підготовка справи до розгляду у порядку спрощеного провадження здійснюється письмово, строки розгляду справи скорочені порівняно зі строками розгляду справи у загальному позовному провадженні.
Забезпечення ґрунтовної підготовки та розгляду складних справ
Для підготовки і розгляду складних справ передбачається загальне позовне провадження, що включає ґрунтовну підготовку справу до розгляду.
Загальне позовне провадження передбачає обов'язкове проведення підготовчого судового засідання, в межах якого судом мають бути вирішені всі процедурні питання (такі як склад учасників, позиції по суті справи, направлення сторонами переліку питань по суті спору та надання відповіді на них, докази, клопотання тощо), вирішення яких є необхідним для безперешкодного розгляду справи по суті. Для підготовки справи до розгляду по суті встановлюється строк до 60 днів з дня відкриття провадження в справі.
Разом з тим, сам розгляд справи по суті має відбуватися протягом короткого строку, але не більше 30 днів, і, за окремими винятками, без можливості зупинення або повернення до стадії підготовчого провадження.
Розгляд справи в розумні строки, забезпечення правової визначеності
Забезпечити своєчасність розгляду справи та правову визначеність покликана інша низка процесуальних новел.
Так, новими кодексами встановлено чіткий порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій (як от: вступ до справи, зміна предмета або підстав позову, склад суду під час розгляду справи за нововиявленими обставинами, строки подання доказів), чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження можливості відкладення розгляду та зупинення провадження у справі.
Викладати свою позицію у справі учасники справи зобов'язані у визначених кодексом процесуальних документах, а саме в заявах по суті справи: в позові, відзиві, відповіді на відзив і запереченні, які мають подаватися до суду у строки, визначені законом або, у певних випадках, судом.
Несвоєчасне подання або приховування доказів матиме наслідком їх наступне неприйняття судом, а також застосування заходів процесуального примусу.
Законопроектом запроваджуються розумні процесуальні фільтри для оскарження ухвал суду в апеляційному порядку, касаційного оскарження судових рішень, направлення справи на новий розгляд, закріплюються присічні строки для звернення з апеляційною або касаційною скаргою,заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Механізми запобігання зловживанню процесуальними правами
У проектах процесуальних законів запроваджено системні механізми запобігання зловживанню процесуальними правами.
Метою таких механізмів є ефективне запобігання умисному затягуванню справ, «позовам – клонам» та іншим маніпуляціям з
підсудністю, завідомо необґрунтованим відводам, скаргам та іншим проявам недобросовісного користування учасниками судового процесу своїми процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами буде тягнути практичні негативні наслідки, такі як повернення відповідної заяви без розгляду,
процесуальні обмеження, застосування заходів процесуального примусу, дисциплінарна відповідальність адвоката, прокурора тощо.
Ефективна компенсація судових витрат
Змінами до Конституції України щодо правосуддя було запроваджено принцип професійного представництва учасників судового процесу, для належної реалізації якого мають діяти механізми ефективної компенсації судових витрат.
Законопроектом передбачається, що всі витрати учасників справи, пов'язані із судовим розглядом справи та підготовкою до нього, мають бути компенсовані в повному обсязі. При цьому встановлюється чіткий порядок доказування розміру судових витрат, їх ефективного розподілу, а також заперечення судових витрат, які заявив до відшкодування інший учасник процесу.
Сприяти ефективній компенсації судових витрат покликані нові процесуальні інститути забезпечення та попередньої оплати судових витрат у визначених у законопроекті випадках.
Ураховуючи новизну такого процесуального інституту, а також необхідність своєчасного вирішення справи, суду та учасникам справи
надається можливість вирішувати питання щодо судових витрат окремо, після вирішення справи по суті.
Законопроектом передбачено посилення ролі судового збору як основного джерела фінансування судової системи та як економічного
стимулу для сторін використовувати нові процедури розгляду справи (ставка судового збору при зверненні в порядку наказного провадження, подання позову в електронній формі є меншою), досягати примирення без судового рішення (законопроект передбачає повернення 50 % судового збору в такому випадку); утримуватися від зловживання процесуальними правами та порушення процесуальних обов’язків тощо.
Впровадження «електронного суду»
Норми законопроекту передбачають широкі можливості здійснення судочинства із застосуванням інформаційних технологій ("електронний
суд"), зокрема, вчинення всіх процесуальних дій через засоби електронного зв’язку з відповідними механізмами ідентифікації та безпеки.
Учасникам справи забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не залишаючи свого житлового або робочого приміщення, а для свідків, експертів – в приміщенні іншого суду.
Матеріали справ будуть зберігатися, як правило, в електронному вигляді, що спростить доступ до них учасників справи, усуне часові, фінансові та організаційні витрати, пов’язані із пересилкою матеріалів справи з одного суду до іншого, спростить аналіз та узагальнення судової практики тощо.
Прикінцеві і перехідні положення законопроекту, а також похідні зміни до законів регулюють порядок поступового переведення судочинства у режим "електронного суду".
Слід водночас зауважити, що право учасників справи звертатися до суду "в паперовій формі" залишиться у них і після впровадження
"електронного суду".
